«Свято весни»

Будь-який бренд чи роботодавець, який продовжує комунікувати про 8 березня як про «день краси, мімоз та слабкості», автоматично виглядає застаріло. Нам варто переглянути підходи та звернути увагу на підтримку жінок на роботі, фіксувати та розповідати історії про силу і стійкість жінки, поважати право обирати та наголошувати на партнерстві у діяльності компаній. 

Якщо подивитися на соціологію, яка є у вільному доступі, то у 2017 році майже половина країни (49%) вважала день 8-го березня «святом свят». У 2024-му таких залишилося 21%. У 2025 році зафіксували невелике відновлення – до 23%, однак це все одно в межах похибки. Тобто, все ж, українці більше не сприймають дату як масове «весняне свято». Змінюється контекст, а разом з ним – і емоційна складова. Це вже не день «жіночності як прикраси», а переосмислення ролі жінки в суспільстві. Хочеться вірити, що ця зміна не випадкова, що суспільство переглядає власні цінності, активно відмовляється від радянських наративів та одночасно переосмислює роль жінки в реаліях війни. Сподіваюся, що це етап дорослішання Нації і ми, відходячи від радянських агіток зараз на шляху до іншої поваги у нових реаліях. 

Попри скорочення популярності свята, у 2023–2025 роках в «Дії» пройшло наймасовіше опитування: понад 2,1 млн учасників, з яких понад 1,3 млн виступили за збереження вихідного 8 березня. Чи означає це палку любов до Клари Цеткін? Сумніваюся. 
Мій особистий вердикт, який базується на досвіді: Люди просто хочуть виспатися. Або використати цей день, щоб нарешті доробити волонтерський звіт чи побути з родиною. Нація, яка тримає небо, має право на законний офлайн. Але, важливо, не плутати бажання відпочити з бажанням слухати тости про «берегинь». Свято як символ – трансформується, але як вихідний – залишається бажаним. Працедавцям потрібно усвідомити, що у нинішніх умовах роботи та життя,  відпочинок – це теж зброя.

Таким чином, як би нам не хотілося, щоб було інакше, але сьогоднішній портрет українки – це не про «ніжність і слабкість». Це про багатозадачність на межі:
-  Жінка виконує робочі завдання онлайн, поки в сусідній кімнаті діти вчать уроки під звуки повітряної тривоги чи роботи ППО.
-  Жінка знає різницю між типами дронів краще, ніж між відтінками помади.
-  Жінка – фундамент економіки, поки чоловіки на фронті, і вона ж – частина цього фронту.

Наші жінки зрозуміли, що комфорт однієї людини не вартий долі нації. Вони на тривалий час відмовилися від комфорту «слабкої статі» та проявили силу. І якщо ми, як HR, не побачимо цього у своєму підході до роботи з персоналом, то це проблема. Адже ми самі собі ставимо рамки: «чоловічі» посади,  «чоловіча» робота, «чоловіча» професія. Тому, важливо комунікувати про 8-ме березня як про день видимості жіночої праці. Адже їх внесок у економіку країни значний, а праця, яка впала на їх плечі – титанічна. Варто чесно визнати, Жінка – це красивий драйвер операційної роботи, масштабних процесів, а не фікус у приймальні, саме час акцентувати свою увагу на їх здобутках, професіоналізмі та внеску в перемогу. 

Україна проходить через горнило, де виплавляється нова ідентичність. 8 березня більше не про зовнішність. Воно про зміст. Про те, що бути сильною – це не вибір, це наша нова природа, хоч і, для багатьох, вимушена.

Жінки сьогодні – це не «додаток» до історії. Вони і є історія. Красиві у своїй стійкості, безкомпромісні у своїх цілях. І, порада від HR, якщо хтось досі цього не зрозумів – потрібно перечитати посадові інструкції свого життя, а там має бути виділено червоним: Жінки красиві у своїй силі.

І так, ми не відмовляємося від квітів, подарунків чи теплих слів, але приймемо їх не лише 8-го березня, а і у будь-який інший день. І будемо щасливі бути слабкими, але потім, коли всі будуть у безпеці. Колись. Після війни.

Автор: Оксана Рогова, керівник HR-напрямку мережі АЗК Autotrans